Скло як матеріал для 3D-друку: що це і як працює

Скло здається не найочевиднішим вибором для 3D-принтера, але сучасні технології вже дозволяють друкувати з нього складні прозорі об’єкти. Від мікроскопічних лінз до триметрових колон -цей матеріал поєднує давню традицію з адитивним виробництвом. Розглянемо, як саме скло адаптували для друку і де його застосовують.

Содержание страницы

Чому скло взагалі взяли в 3D-друк

Скло завжди приваблювало міцністю, прозорістю та стійкістю до зовнішніх впливів. Тепер його друкують на 3D-принтерах, створюючи об’єкти, які раніше вимагали складних форм і печей. Ця стаття розкаже, як саме працює друк склом, які методи існують, де їх застосовують і що варто знати, якщо плануєте спробувати самостійно.

Традиційне скло формують розплавом або видуванням. Процес дорогий, повільний і обмежений простими формами. 3D-друк вирішує ці проблеми. Він дозволяє створювати складні геометрії без додаткових інструментів. Скло ж зберігає свої ключові властивості: прозорість, хімічну інертність, термостійкість. Дослідники з Німеччини та США першими показали, що це можливо на практиці.

Два основні підходи до друку склом

Коли говорять про 3D-друк склом, зазвичай мають на увазі два зовсім різні світи. Один – це точна лабораторна хімія з лазерами і наночастинками. Другий – груба сила розплаву під тисячу градусів. Обидва дають справжнє скло, але шлях туди лежить через різні інструменти і головний біль.

Фотополімерний метод: скло з “чорнила”

Як це влаштовано насправді

У Технологічному інституті Карлсруе взяли звичайний SLA-принтер і заправили його не смолою, а рідким композитом. Усередині – наночастинки кварцу (розмір 10-50 нм) і фоточутливий преполімер. Суміш виглядає як молочна рідина, але під ультрафіолетом твердіє миттєво.

Лазер малює шар за шаром у ванній. Кожна точка – це місце, де полімер “схопився”. Через 5-10 годин ви дістаєте щось схоже на крихкий пластик з вкрапленнями.

Що відбувається далі

Тут починається магія печі:

  • Промивка в ізопропіловому спирті – 15 хвилин
  • Сушка при 60°C – годину
  • Нагрів до 600°C за 2 години (полімер вигорає)
  • Витримка при 1100-1200°C – 1-2 години (спікання)
  • Повільне охолодження 8-12 годин

Результат – чистий кварцовий склоблок. Жодних бульбашок, жодних домішок.

Плюси, які реально відчуваються

  • Деталізація до 50 мкм: друкуйте мікролінзи для смартфонів
  • Прозорість 90-95%: краще за багато оптичних марок
  • Можна комбінувати з барвниками: кольорове скло без фарбування

Мінуси, про які не пишуть в прес-релізах

  • Піч коштує від 5000 євро – не кожна майстерня потягне
  • Кожна модель потребує власного режиму спікання – експерименти обов’язкові
  • Максимальний розмір обмежений ванною принтера (зазвичай 20x20x30 см)

Екструзійний метод: скло як мед

Принцип роботи G3DP2

У MIT пішли іншим шляхом. Замість лазерів – піч на 1900°F (1038°C). Скляні гранули засипають у верхню камеру, де вони розплавляються. Нижче – сопло діаметром 5-10 мм, через яке маса видавлюється повільними шарами.

Ключовий момент – дві температурні зони:

  • Верхня камера: 1038°C – повний розплав
  • Нижня камера: 480-515°C – контрольоване застигання

Все в закритому боксі з керамічними стінками. Комп’ютер керує швидкістю екструзії з точністю до 0.1 мм/с.

Технічні фішки, які роблять різницю

  • Алюмінієве сопло під 45°: скло не прилипає
  • 4-вісний рух голови: складні спіралі без підтримки
  • Система охолодження повітрям: уникнення термічних тріщин

Переваги для великих проєктів

  • Об’єкти до 3 метрів висотою: колони, світильники, фасади
  • Шари видно неозброєним оком: ефект “крижаних хвиль”
  • Нуль відходів полімеру: тільки скло і електрика

Проблеми, з якими стикаються всі

  • Температура сопла падає: і шар “рветься”
  • Ручне калібрування що 2-3 години: оператор потрібен постійно
  • Деталізація 1-2 мм: забувайте про мікротекстури

Коли який метод вибирати

  • Мікрооптика, ювелірка, прототипи лінз: тільки фотополімерний. Іншого варіанту просто немає.
  • Архітектурні елементи, арт-інсталяції, великі світильники: екструзія. Тут важлива вага і візуальний ефект шарів.
  • Експерименти вдома: почніть з фотополімеру. Є компанії, які продають композит малими партіями (від 1 кг).

Обидва методи вже вийшли за межі лабораторій. У 2025 році фотополімерні композити можна купити онлайн, а екструзійні установки орендують студії дизайну в Європі. Вибір залежить від задачі, бюджету і того, наскільки ви готові возитися з печами.

Easy3dprint: як наша команда працює з 3D-друком склом

Коли ми в Easy3dprint починали, то навіть не уявляли, наскільки швидко технології 3D-друку перетворяться на інструмент для таких незвичайних матеріалів, як скло. За сім років ми виростили парк з принтерів, освоїли ключові технології – від FDM для серійних деталей до повного циклу SLA на Formlabs – і тепер можемо взятися за проекти, де потрібна не просто швидкість, а точність до мікронів. Наші послуги розкидані по Харкову, Києву, Дніпру, Одесі та іншим містам, і ми завжди радимо клієнтам починати з консультації: розрахуємо терміни, підберемо матеріал і обговоримо, чи впорається фотополімер з вашою ідеєю скляного прототипу.

У нас велика кількість видів пластику і фотополімерів, які ідеально лягають в основу для друку з наночастинками скла – це той самий метод, про який ми говорили раніше, з лазерним затвердінням і спіканням у печі. Ми не боїмося складних завдань: чи то мікролінза для оптики, чи арт-об’єкт з ефектом хвиль, як у MIT-проектах. Контролюємо якість на двох етапах, маємо власні цехи для шліфування, фарбування і збирання. Якщо ваш задум конфіденційний, просто скажіть менеджеру – ми тримаємо слово. Зв’яжіться з нами і ми перетворимо вашу модель на справжній скляний шедевр, без деформацій і з термінами від двох годин для простих завдань.

Яке скло беруть для 3D-друку

Не кожне скло витримає друк. Звичайне віконне чи пляшкове просто розтечеться або потріскається. Тому обирають лише ті сорти, які поводяться передбачувано під високими температурами і не дають несподіваних домішок.

Кварцове скло: король чистоти

Це найчистіше скло з усього, що є. Чистота сягає 99.99 відсотків. Плавиться воно аж при 1710 градусах Цельсія, тому його розтирають на наночастинки розміром 10-50 нанометрів. Такі частинки ідеально змішуються з фотополімером для SLA-друку.

  • Використовують виключно в фотополімерному методі
  • Дає максимальну прозорість після спікання
  • Підходить для оптичних лінз і мікроструктур

Боросилікатне скло: робоча конячка

Зустрічається в лабораторному посуді. Чистота трохи нижча – 99.9 відсотків, зате плавиться вже при 820 градусах. Його ріжуть на гранули 3-5 міліметрів і засипають у піч екструзійного принтера.

  • Основний матеріал для G3DP2 і подібних систем
  • Менше енергії на розплав
  • Трохи жовтуватий відтінок, але для декору це не критично

Содово-вапняне скло: чому його уникають

Звичайне віконне скло. Чистота 98-99 відсотків, плавлення при 1400 градусах. Домішки натрію і кальцію роблять його непередбачуваним – бульбашки, помутніння, тріщини.

  • Практично не застосовують у 3D-друку
  • Може забруднити композит або сопло
  • Тільки в експериментах для бюджетних прототипів

Розмір частинок: чому це важливо

  • Для фотополімеру: 10-50 нм. Більші частинки дадуть матовість, менші важко змішати.
  • Для екструзії: гранули 3-5 мм. Дрібніші забивають сопло, більші плавляться нерівномірно.

Правильний розмір – половина успіху. Замовляйте матеріал у перевірених постачальників, бо саморобні наночастинки легко перетворюють прозорий проект на молочну каламуть.

Обладнання: що потрібно для старту

Для фотополімерного друку

  • SLA-принтер з ванною (наприклад, Formlabs Form 3 або аналоги)
  • Спеціальний композит (продається в лабораторіях або під замовлення)
  • Ультрафіолетова камера для попереднього затвердження
  • Муфельна піч (температура до 1200°C)
  • Розчинник (ізопропіловий спирт або спеціалізований)

Для екструзійного друку

  • Спеціалізований принтер (G3DP-подібний, поки що лабораторний)
  • Піч для розплаву скла
  • Термостійке сопло
  • Закрита камера з контролем температури
  • Система витяжки (високі температури!)

Поки що комерційних принтерів для екструзії склом немає. Доступний лише фотополімерний метод через партнерів дослідницьких груп.

Покроковий гід: друкуємо скляний виріб фотополімерним способом

Фотополімерний метод здається складним лише на папері. Насправді це чітка послідовність, де кожен крок впливає на кінцевий результат. Нижче розбираємо все по полицях – від моделі до готового прозорого об’єкта.

Підготовка цифрової моделі

Чому підтримка тут критична

Без правильних підтримок модель просто “попливе” у ванні. Скло після спікання зменшується на 15-20 відсотків, тому заздалегідь враховуйте усадку.

  • Використовуйте Blender або Fusion 360: вони точно рахують об’єм
  • Додайте підтримку товщиною 0.3-0.5 мм: тонші ламаються при промивці
  • Залиште отвори для стоку композиту: інакше всередині залишаться бульбашки

Налаштування слайсера

  • Товщина шару: 25-50 мкм (для оптики – 25 мкм)
  • Час засвітки: 8-12 секунд на шар (залежить від потужності лазера)
  • Анти-аліасинг: увімкнути на 4x – краї будуть гладкіші

Завантаження композиту в принтер

Перевірка в’язкості – не пропускайте

Композит з наночастинками швидко осідає. Перед заливкою розмішайте його магнітною мішалкою 10 хвилин.

  • Температура композиту: 22-25°C
  • Фільтр 100 мкм перед заливкою: видаляє грудки
  • Рівень у ванні: на 5 мм вище моделі

Калібрування платформи

  • Опустіть платформу на 0.1 мм у композит
  • Підніміть і перевірте, чи прилипає перший шар
  • Якщо ні – додайте 1-2 секунди експозиції

Сам процес друку

Скільки чекати насправді

Маленька лінза (2×2 см) друкується 2-3 години. Кубик 10x10x10 см – добу. Плануйте принтер на ніч.

  • Слідкуйте за температурою ванни: вище 28°C композит псується
  • Кожні 2 години перевіряйте лазер: пил на лінзі дає смуги
  • Зберігайте тишу: вібрація зсуває шари

Промивка і первинна сушка

Як не зруйнувати крихкий “напівфабрикат”

Після друку модель тримається на підтримках і схожа на мокру кераміку.

  • Ізопропіловий спирт 99%: 3 ванни по 5 хвилин
  • Ультразвукова мийка: 2 хвилини на 40°C
  • Сушка на повітрі 2 години: не фен, не лампа!

Спікання: серце процесу

Режим печі – крок за кроком

Муфельна піч на 1200°C – це не жарти. Помилка в режимі – і весь день праці в смітник.

  • Етап 1: Нагрів до 300°C за 1 годину – видалення вологи
  • Етап 2: До 600°C за 2 години – вигоряння полімеру (димить!)
  • Етап 3: До 1150°C за 1 годину – спікання кварцу
  • Етап 4: Витримка 1.5 години при 1150°C
  • Етап 5: Охолодження до 500°C за 4 години, потім до кімнатної за 6 годин

Типові помилки новачків

  • Відкрили піч при 400°C: тріщина по всьому виробу
  • Поставили виріб на холодну полицю: термошок
  • Забули вентиляцію: полімер горить, піч в сажі

Фінальна перевірка якості

Що дивитися в першу чергу

  • Прозорість: потримайте біля лампи – не повинно бути молочних плям
  • Міцність: легкий удар дерев’яною ложкою – дзвінкий звук
  • Розміри: виміряйте штангенциркулем – усадка 17-19% норма

Дрібні доопрацювання

  • Полірування вогнем: газовий пальник 2-3 секунди – знімає мікротріщини
  • Покриття силаном: для водовідштовхування
  • Гравіювання лазером: якщо потрібен напис

Поради від тих, хто друкував десятки разів

  • Перші 5 моделей робіть прості кубики: навчайтесь на дешевих помилках
  • Ведіть журнал: температура, час, результат: через місяць матимете власну базу
  • Зберігайте композит у холодильнику: термін придатності подовжується вдвічі
  • Не економте на спирті: старий розчинник залишає плівку

Дотримуйтесь цієї послідовності – і через 24-36 годин триматимете в руках справжній скляний виріб, який світиться, як кришталь. Головне – терпіння на етапі спікання. Піч не пробачає поспіху.

Висновок

Скло перестало бути просто матеріалом для вікон чи посуду. Тепер його друкують шарами, як пластик, і отримують об’єкти, які світяться, не тріскаються і служать роками. Фотополімерний метод з наночастинками дає мікроскопічну точність, а екструзія розплавом – величезні арт-форми з ефектом крижаних хвиль. Обидва підходи вимагають терпіння, правильного обладнання і розуміння, як поводиться кварц при 1200 градусах. Але результат вартий зусиль: виріб, якого не зробиш ні видуванням, ні литтям. Почніть з простої моделі, знайдіть постачальника композиту і не економте на печі. Через пару невдалих спроб ви вже триматимете в руках щось по-справжньому унікальне.

Поширені запитання про скло як матеріал для 3d друку

Чи можна друкувати склом на домашньому принтері

Поки що ні. Фотополімерний метод потребує SLA-принтера з точним лазером і муфельної печі, яка коштує як хороший автомобіль. Екструзія взагалі лабораторна: температура за тисячу градусів, спеціальні сопла, закритий бокс. Домашні FDM-принтери просто розплавляться. Краще звернутися до сервісів типу Easy3dprint – вони мають обладнання і знають, як уникнути тріщин.

Скільки коштує надрукувати скляний виріб

Залежить від розміру і методу. Фотополімерний прототип розміром з долоню стартує від 500 гривень за грам готового скла. Додаємо спікання, промивку, доопрацювання – виходить 3000-5000 за маленький об’єкт. Великі колони екструзією – десятки тисяч, але це вже архітектура. Сервіси пропонують знижки за об’єм: чим більше партія, тим дешевше грам. Порівняйте з традиційним склом – там прес-форма сама по собі коштує як принтер.

Чи безпечний друк склом для здоров’я

При правильному підході – так. Наночастинки в композитиі не розлітаються, якщо працювати в рукавичках і під витяжкою. Найнебезпечніший етап – спікання: полімер вигорає з димом, тому піч мусить бути в окремому приміщенні з вентиляцією. Готове скло абсолютно інертне, як звичайна чашка. Головне – не вдихати пари при 600 градусах і не чіпати гарячий виріб руками.

Як довго служить надруковане скло

Стільки ж, скільки традиційне. Кварцове після спікання не жовтіє, не дряпається, витримує перепади температур. Боросилікатне трохи м’якше, але все одно міцніше пластику. Є приклади колон MIT 2017 року – стоять досі без тріщин. Єдине слабке місце – удари: скло є скло, падіння з метра може розбити.

Чи реально запустити серійне виробництво скляних деталей

Так, але не масове. Фотополімерний метод підходить для партій до 100 штук: лінзи, корпуси датчиків, ювелірні вставки. Екструзія – для унікальних елементів фасадів чи світильників. Для тисяч одиниць дешевше повернутися до лиття. 3D-друк виграє на етапі прототипів і кастомізації: змінили модель – і нова партія готова за день.

Де взяти композит для скляного друку в Україні

Поки що вибір обмежений. Декілька лабораторій при університетах продають малі партії. Сервіси типу Easy3dprint мають власні постачальники і можуть замовити під проект. Ціна за кілограм композиту – 1500-3000 гривень. Шукайте кварцові наночастинки 99.99% чистоти – дешевші аналоги дадуть помутніння. І не забудьте про термін придатності: після відкриття композит живе 3-6 місяців у холодильнику.

Чи варто вчитися друкувати склом самостійно

Якщо є час, гроші на піч і місце для лабораторії – варто. Через пів року ви вже матимете власні рецепти спікання і зможете продавати унікальні вироби. Для хобі краще почати з сервісів: один невдалий спікання – і тисячі гривень у смітник. Але задоволення від першого прозорого кубика, який дзвенить як кришталь – не передати словами.

Click to rate this post!
[Total: 0 Average: 0]